Міністерство науки та освіти УкраїниРівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університетуКонтрольна робота: З дисципліни: „Основи практики”На тему „ Програма профілактичної роботи з підлітками, що мають суїцидальні нахили” Програма профілактичної роботи з підлітками, що мають суїцидальні нахили Вступ Більшість клієнтів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи із залежностями, ВІЛ-інфіковані особи, діти з функціональними обмеженнями тощо) входять до груп ризику щодо схильності до самогубства. Молодь — найбільш уразлива в суїцидогенному відношенні група. На вік від 18 до 29 років сьогодні припадає перший із двох найвищих піків суїцидальної активності ("пік молодості"); другий — "пік інволюції" — охоплює когорти старше 45 років.Суїциди в даний час посідають третє місце серед причин смертності підлітків. Серед непсихотических підлітків більш високий ризик суїцидів у тих, батьки яких вчиняли суїциди, у яких не можуть вироблятися стійкі прихильності й у яких мають місце імпульсивна поведінка або епізодичні порушення контролю над собою; а також ті, що страждають наркоманією. Ризик суїциду вище в родинах, відносини в яких будуються на залежності. Підлітки звичайно піддають перевірці різні типи поведінки й соціальні ролі, що нерідко супроводжується експериментуванням із прийомом алкоголю, наркотичних засобів, палінням, ранніми сексуальними зв'язками і т.д. У значній мірі цьому сприяє сімейне неблагополуччя й дуже часто така поведінка свідчить про приховану депресію, з якої вони самостійно, неусвідомлено намагаються вийти. З огляду на вищезазначене та у зв’язку зі збільшенням кількості суїцидальних випадків серед дітей та молоді в Херсонській області постала необхідність у підвищенні обізнаності спеціалістів МРЦСССДМ щодо проявів суїцидальної поведінки, їх первинної профілактики та дій соціального працівника у разі виявлення нахилів до скоєння суїциду або здійснення суїцидальних спроб клієнтами центру. 1. Поняття про суїцид та суїцидальну поведінку Самогубство, або суїцид (від лат. sui caedere – вбивати себе) – свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене своєю безпосередньою, цілеспрямованою й бажаною дією. Відповідно до сучасних вітчизняних концепцій, самогубство розглядається як наслідок соціально-психологічної дезадаптації особи в умовах мікроконфліктів, що переживаються нею. Згідно з цією теорією, самогубство є одним з варіантів поведінки людини в екстремальній ситуації. Суїцидогенний конфлікт і самогубство можуть бути викликані реальними причинами (у здорових осіб), базуватися на певних патологічних рисах вдачі або бути результатом психічного захворювання. Самогубство обирається у разі переживання суб'єктивного відчуття нерозв'язності конфлікту будь-яким з відомих особі способів. Динаміка суїцидальної поведінки Сукупність факторів, які детермінують суїцидальну поведінку, призводять до виникнення стану, який умовно можна визначити як передсуїцидальний. Виникнення передсуїцидального стану пов’язане з певним зсувом в психологічному функціонуванні людини, який часто настає задовго до виявлення феноменів, які відносять до поняття «суїцидальна поведінка». Суїцидальна поведінка – це будь-які внутрішні (включаючи невербальні) і зовнішні форми психологічних актів, що спрямовуються уявленнями про позбавлення себе життя. Внутрішні форми суїцидальної поведінки включають в себе суїцидальні думки, уявлення, переживання та суїцидальні тенденції (задуми та наміри). Суїцидальні думки проходять у своєму розвитку певні етапи: Розвитку суїцидальних проявів передує виникне антивітальних переживань – формуються роздуми про відсутність сенсу життя («хіба це життя?», «не живеш, а існуєш», «жити не варто» і т п.). Тут відсутні уявлення про смерть, є лише заперечення цінності життя. Перший етап розвитку суїцидальних проявів – пасивні суїцидальні думки, що характеризуються уявленнями та фантазіями на тему власної смерті, але бе...